Сайт не повинен залежати від того, хто його зробив
З цього починався ArtFond. Сьогодні ідея ширша — сайт має бути помічником, а не тягарем.
Як усе почалося
Я програміст. Колись я зробив сайт своїй дружині — вона художниця, і їй потрібно було місце, куди можна відправити куратора одним посиланням, без папок і PDF на 40 мегабайт.
Сайт вийшов гарний. А за два роки помер. Не тому що щось зламалося — а тому що оновлювати його могла тільки одна людина. Я. Кожна нова робота, кожна змінена ціна, кожна виставка проходили через мене. І коли в мене не було часу, у сайту не було життя.
Потім я почав чути те саме від інших митців. «Мені колись зробив сайт знайомий — а тепер він не відповідає, і я не можу навіть фото поміняти.» Знову і знову, майже слово в слово. Сайт, який тримається на одній людині, — це сайт із терміном придатності.
Так з'явився ArtFond. Ідея від початку була проста: сайт митця не повинен залежати від того, хто його зробив.
Навіщо ми
Технічне ми беремо на себе — назавжди. Домен, хостинг, безпека, оновлення: це наш клопіт, не ваш. Ваш сайт не застаріває — ми постійно його оновлюємо й додаємо нове, тримаємо сучасним, поки ви про це навіть не думаєте. Вам залишається те, заради чого все й затівалося, — творити.
Ми не конструктор сайтів. Конструктор дає порожнє поле й лишає вас із ним наодинці. Ми даємо каркас, у якому технічний і кар'єрний тягар уже знято: портфоліо, продажі, знаходженість у Google, каталоги, сертифікати — усе, що зазвичай доводиться збирати з десяти сервісів і одного знайомого програміста.
І це ваше — по-справжньому. У чужій соцмережі акаунт можуть заблокувати вночі, і від вашої присутності не лишиться нічого. Тут інакше: домен ваш, і забрати його можна будь-коли; усі роботи з описами вивантажуються в повний каталог у пару кліків. Ви не прив'язані до нас — якщо колись захочете піти, підете зі своїм доменом і всім вмістом, готовими переїхати куди завгодно.